Записничок

Маргарита почала жваво белькотіти - повторює вже слова, правда нечітко, а ще й часто за Марком, тобто ще менш чітко, ги. Тут і папір, і спати, й "ісо"себто "ще", та інше всіляке.

На гірки дереться все вищі - на шкільну лазила зокрема:

Позаду Марк на веломашині.
( Read more... )

Марго дорослішає. Усе дужче верещить, коли незгодна.
Марк продовжує верещати й вередувати.
Ремонт повільно, проте невідворотно просувається.

( Read more... )

Напередодні свята дружина навела лад у хаті, зокрема впорядкувала речі в шафу:

Джерело: Ремонт

( Read more... )
Діти зустрічають новий рік:

Наближаємось до повернення на хату: щойно опресував сантехніку, лишився дріб’язок - мають нарешті привезти комплект змішувач-душ для ванної та треба почепити газову колонку, і можна вертатись.
Прес-кліщі нам обіцяв майстер, який робив стяжку, проте він десь зник, що прикро. Часу шкода, тому таки знайшли кліщі в оренду на кілька діб /фактично на добу - там роботи на кілька годин було, але ще завтра гляну, чи все гаразд, хоча під тиском не наважився лишити, ги/. І добре що так, бо в епікцентрі бачив дешеві кліщі, але, здається, там фіксована головка, і це створило би мені значні незручності при обтисканні - з головкою, що обертається на 360° все вийшло значно простіше. Тепер по-людські - мийку стару на кухні підключив, ги. Лише гарячої води й бракує. Відкрив для себе розвальцовувач для пластикових труб, щоби вони краще у фітінги всромлялися, ги. Ну, таке - ніби цілі гумові прокладки, де я без розвальцовки пхав.

Джерело: Ремонт

( Read more... )

Маргариті рік життя!

Ходить, щось розмовляє потроху, лазить усюди - дорослішає гаразд.
"Бігає" вже непогано, намагається за мамою стрибати-присідати фізичні вправи, гарно гортає книжки, але ще трохи рве. Іграшки перебирає Маркові в цілому, оновлень майже не купуємо, правда, бадусі підкидають дрібниці, але нічого визначного. Збирає пірамідку хіба, проте ще не послідовно, і дуже сподобався горщик-сортувальник, але не як сортувальник, ги.

Почала більше лазити - тепер опановує дитяче ліжко:

Екає у відповідь або для привертання уваги, віддає речі просто так і на прохання, або навпаки - верещить, що річ не віддасть! Або просто відвертається від їжі, як наїлася.
Досі їсть усе, що бачить - з’їдає ледве не Маркову порцію /куди воно лізе?/. Наразі лише мняса не давали, бо блендер у ремонті, а 4 зубами не пожувати. Почала малювати потроху - вовтузить олівцем по паперу, показує частини обличчя. дуже подобається мобільний телефон - навіть прикладає його або іншу річ до вуха як імітацію.
Ніби упевнено озирається, коли попереджаємо про небезпеку, особливо про гаряче - колись тицяла у теплу кварту, а я повторював "гаряче", ґґґ.
Зростом 75 см, вагою 9,8 кг /менша за Марка в тому ж віці/.
( Про Марка й ремонт )
p.s. Задля краси, ги.

Маргарита покращує навички ходіння: частіше стоїть без підтримки, або спершись на щось, або взагалі вільно, хоча й недовго; зробила кілька кроків сама, проте ще боїться - особливо в цьому напрямку не працює, повзає натомість жваво.
Чудово хлопає якщо чує слово "хлоп", або й сама просто так іноді хлопає, ги, натомість махати "до побачення" її мало цікавить, хоча вміє.
Їсть усе, що дають, бо вимагає взагалі все, що бачить; найчастіше хліб та сир.
З алергією ніби здогадалися: здається, це все ремонт і пилюка з нього - певно, підхопила, поки я прибирав після демонтажу. А ще, оскільки нічого не допомагало, вирішили помити кішку. І ніби почалося деяке покращення. Тому наразі думаємо на пилюку, частина якої лишилася на кішці.
Усім цікавить, всюди повзає за мамою, а коли набридне - за братиком, відбираючи в нього іграшки /ну, як іграшки - Марк жваво малює потяги і потім вирізає їх, так оці папірці Маргариті до смаку, ґґґ; або палички для лічби, якими ми замінили зубочистки, бо гострі надто/.
До речі, дружина почала пробувати саджати Марго на горщик- подивимось на наслідки.
Іще навчилася злазити з ліжка, проте залазити не дужае, бо зависоко ще. Також тягне руку долонею вперед до когось, або тягне річ якусь так само - ніби показує. Хоча речами "не ділиться", ги.
Виросла на 200 г і 2 см.

Марк тим часом займається саморобством: має купу фломастерів, ножиць, навіть кілька трафаретів трапилися, то порається з цим усім. Можна було б і аплікації спробувати, але у бабусі не дуже зручно - буде більше бруду, ніж здобутку, здається. Наразі використовує липку стрічку, ги.

Іще почав красно дякувати - якийсь хід розвитку, одначе.
От із ремонт все було добре, поки не стало зле, ґґґ.
Після заміни труб встановили гільзи і знайшли майстрів для стяжки.

Джерело: Ремонт

І вони чудово поралися: заробили дірки у підлозі й поклали чорнову стяжку зокрема:

Джерело: Ремонт

Вона би чудово вже висохла, якби хату не залило каналізацією, ґґґ. Психувата сусідка підняла ґвалт, що в нас щось прорвало, бо тече вже через капітальну стіну надвір, гиии. Ну, приїхав - подивився на залиту відходами життєдіяльності чорнову стяжку... слюсар на моє прохання перекрив стояк води, потім обійшов будинок і сказав, що забився дворовий колодязь, тому чекаємо на аварійну. За цей час я встиг посваритися зі сусідкою, що все подвір’я чуло, ще й вона пішла дзвонити в усі установи, телефони яких знайшла, проте швидко охолола, бо навіть райдержадміністрація на той час була в курсі біди, тому навіть вибачилася. Як ніби прочистили, то поїхав я з роботи прибиратися - накупив усілякої хімії й приладдя, але ні - досі тече. Сповістив ЖЕК, але в них робочий день закінчився, ґґґ, диспетчер нічого не вдіє. Ну, й вирішив я їм теж підісрати, вибачте. Узяв та й затулив плівкою отвір в хаті, щоби ця гидота не у мене текла, а в усьому будинку, бо біда явно у підвальній каналізації /нормально так затулив: плівка, обмотав липкою стрічкою, підперезав дротом - як годиться/. Не прийшло й півгодини, як психувати сусідка вже волала про апокаліпсиснах, гагага! Та я зібрався й поїхав додому кавунчик жерти, а вже наступного дня у п’ятницю прибирати. За ходом позна’омився зі сусідами згори - всі добрі люди, а одна бабця мене хвилин 10 заспокоювала й підтримувала всіляко. І як уже відпочивав удома, то зателефонував дядько й наполегливо просив прибрати все сьогодні, бо грибок або інша гидота на весь будинок і взагалі. Я так подумав, що яка різниця? Та й поїхав проти ночі прибиратися. Ну, воду швидко вийняв - її там натекло в гірші часи на 3-4 см, а як дірку закрив, то 1-2 см лишилося /капстіна файно тече, ґґґ/. З гидотою трохи більше часу знадобилося, але в цілому прибрав непогано. Потім залив усе розчином білизни /єдине джерело хлорки зараз/ "1 пляшка на відро" шаром менше сантиметра та й поїхав спати. 3 години прибирав - небагато в цілому. Відра довелося до вуличної дощової каналізації тягати, бо у дворі всю заасфальтували, але таке. Наступного дня телефонував слюсар - казав, що говорив зі сусідами про прочини: що то у підвалі забилося, і що моєї вини нема, бо психувата сусідка й інші "добродії" намагалися довести, ніби то мої найманці в каналізацію щось підкинули /ага, в горизонтальну трубу 20 см завдовжки спробуй підкинь - тіко руки замараєш/. Принагідно домовився з ним про встановлення зворотних клапанів на каналізацію, але потім перекинув роботу на стяжників - вони на всі руки майстри, тому мені так простіше, хоча слюсар теж тямущий на свої роки. Також у п’ятницю повторно наляпав "хлорки", але вже не розводив, а так /чому заляпав у цяточку черевики/, а у понеділок пройшовся шваброю з доместосом - ніби має вистачити.
Цікава історія взагалі. По-перше, психувата сусідка молодець, що ґвалт одразу підняла, ще й потім установам все розповіла неодноразово; по-друге, ключі таки в дядька мого були, але їх не знайшли своєчасно, по-третє, дарма я дірку одразу не затулив, ану, але я не знав, та й хата все одно брудна, то яка різниця, по-четверте, дарма раніше не приїхав з роботи перевірити /ну, але не міг - таке життя/ - раніше би вирішили біду й не довелося б уночі поратися, по-п’яте, чому ми не поставили зворотні клапани одразу?!111. Але нічого, було би гірше, якби на чистову - по всій хаті, або ще й на покриття підлоги! Тому нормально, нормально.
Стяжка підсихає, клапани мають цього тижня встановити, далі утеплювач, пароізоляція з плівки й чистова армована сіткою стяжка. Тоді стіни, шробіння, електрика й переїзд, ги.
Із підлогою, до речі, думаємо: спершу хтіли ламінат, але як Марк "вирізає" іграшковою автівкою паркет, то ламінат загнеться за тиждень. Подивилися у бік композитних "лінолеумів" - штибу з вапняку і ще чогось, укритих пів міліметром алюмінію. Вирішили, що теж не витримає. Але коли я дізнався про ціну паркету, то приємно здивувався: 200 грн. удвічі дорожче лінолеуму і трохи дорожче ламінату, але ж це 1 см деревини! А під лаком узагалі!!1 Дошку б узяли, але її веде, якщо неякісна, а якісна задорого нам наразі.
І взагалі, я собі принцип ремонту випрацював: не шкодувати зусиль, часу й грошей на капітальні витрати - стяжка, утпелювання, труби, зворотні клапани каналізації, батареї, вікна, електропроводка, двері тощо; натомість завзято заощаджувати на прикрасах штибу ламінату, стель, що натягуються, шпалерах, світильниках, дзеркалах й подібному.

Був у нас план знести перегородки, прибратись, залити стяжку з гідроізоляцією та утеплювачем і поставити нові стіни.
Але не вийшло так просто.
Знесли все, прибрали - а там дірки 10 см діяметром.
Ну, гаразд, дірки сіткою вкриємо від мишей, труби пофарбуємо гарно й захистимо гільзами.
Але ні! Труби-то діряві! Стояк змійовика біля підлоги просто з двома дірками на чверть труби, а стояк водопостачання виявився не 34 мм, а 31, причому з одного боку. /Батька каже, ніби там стінка 3.6 мм, так от із неї лишилось, очевидь, лише 0.6 мм./
Ну, батарейні труби пофарбували, та й по всьому. Зате пощастило зі сантехніками ЖЕК, то вони теж подивувалися. На тижні мають те все зробити як годиться на наше замовлення. Батареї мінятимемо пізніше.
Принагідно вирішили подивитися на стан труб угорі - від сусідів: ну, краще звісно, але не ідеально. Поки дивилися, легким порухом руки вибили купу сміття, що під їхньою хрестовиною каналізації будівельники накидали - тепер там чимала діра. Як виявилося, сучасні технології дозволяють зробити гідроізоляцію стелі:
http://penetron.ru/klientam/private/gidroizolyatsiya_potolka, наприклад, або наші - http://waterstop.com.ua/index.php?gclid=COqFtZyXwLgCFQFf3godYh8AgA.
Такий от у нас клаптиковий ремонт.
p.s. Орієнтовно хата виглядатиме так.

Джерело: Ремонт

Маргарита, ідучи за Марко́м, теж піднялася біля опори на восьмому місяці - так увесь місяць біля неї і простояла, ги. Попрактикувалася тупцяти, бо спершу ноги геть криво ставило. Пробує трохи пересуватися, але наразі ще боїться. Наприкінці місяця упевнено стає навколішки, та не знайшла тому практичному застосування, ги. Сідає теж уже сама.
Ще мамамакати навчилася. Тататакати не бажає, як сумує, то стає в ліжка /штибу манеж/ і починає жалісно промовляти "мамамама..." доводиться брати на руці, ги. На руках, правда, намагається поцупити зі столи або цікавинки, або їжу, якщо є, у кращому разі стрибає.
Полізли зуби - нижні два вже є. Час від часу болить, то мастимо дентолом. От з алергією щось незрозуміле: якісь плями є, не виводяться запросто, але на що реякція - хтозна: матуся ж усе їсть, та й Марго особисто вже більшість харчів перепробувала. Здається, верхні теж лізуть, здається. сама п’є з нерозливайки.

Додала у вазі 300 г, а в зрості 2 см.
Марк потроху заспокоюється, вередує вже менше.

Ремонт просувається мляво, бо часу мало, та й треба замовляти ламання вже.
Розібрав антресолі, роздлубав електричну проводку - це й усе.

Джерело: Ремонт

Спершу думав шукати проводку по порожнинах, але виявилося навспак: твердо звучить там, де проводка заляпана алебастром, а де порожнини - це пісок штукатурки сиплеться.

Жили ми в однокімнатній, а мої батьки в трикімнатній.
Все би нічого, тіко нас забагато виявилося як для однієї кімнати. /Хоча на роботі, як сказав, розповіли декілька історій про три покоління й 4 родини в однокімнатній хаті, ги./
Домовлялися за кілька місяців по святах, і от батьки кажуть "ми готові". Ну, чого тягти - рушили. Спершу батьки до нас з речами, ми одразу в автівку й ходу. Речі, правда, пакували всю ніч, ґґґ. Це тіки дріб’язок із кухні, бо шмаття дружина раніше склала. А дитяче ліжко й стіл я розбирав уже коли речі батьків заносили, ги. Але зібралися! Дуже ся згодилася пакувальна плівка, й добре, що узяв її випадково саме 600 м.п. /це не просто метри, а якісь хитрі - це метри пакування, тобто ніби плівку можна трохи розтягти, ги/. Липкої стрічка нестача виявилася, але "Друк" урятував.
Після переїзду нас рятую восьмирічна мікрохвильовка LG /29 літрів із конвекцією - все по дорослому, недаремно купував/ і мультиварка Panasonic, що її дружина бажала й купила. Курка, мнясо дрібне, каші - чудово! Суп наразі ліниво, але складнощів нема.
Навкруги виявилася купа ігрових майданчиків, правда, не всі у гарному стані, зате близько і є вибір! У центрі з ними біда. Але! Раптом з’ясував, що район шалено омолодився: бабусі на лавочках змінилися на дітей, причому дітей явно купа - двоє дітей в родині? будь ласка, тут є! У центрі якось скромніше. Ну, зате весело. Дитсадків поряд є, ніби робочі, але ми не поспішаємо. Я так зрозумів, що в кого нема грошей на нову трикімнатну хату, то купують значно дешевше хручщівку /тому що ціна за м2, а хрущівка при 60 м2 - уже трикімнатна, ги/, й оце так вийшло, що замість бабусь тепер молодята з дітьми.

Та, ну, Марк розхвилювався, що припинив ходити до вбиральні, але переживе з часом; Шикі перелякалася, бо посадили на добу до клітки, поки вікна ставили, ще й хата нова, то вона потім іще добу звикала, а повністю очуняла хіба за тиждень. Я тепер розумію традицію пускати кішку в хату першу - вона там просто найпотаємніше місце шукатиме й ховатиметься "де я? не чіпайте мене, я сховалася". Ліпше би песика пускали в нову хату, ґґґ.
Та, ось, до речі, найкращий проект житлового будинку, який мені доводилося бачити:

Чому найкращий? Непогана архітектура /явно непогана, у центрі я знаю лише один новобуд, архітектура якого мене вдовольняє; гаразд, два/: все як треба, ніяких дурнуватих речей, чудово обрано й використане місце тощо. Особливо мені подобається, бо про будівництво знав від початку, що будинок чудово вписала на вході до парку, причому там раніше були тіки сходи у парк, тому назвати цю землю вже парком не дуже-то виходить, бо дерев-то, власне, не було. Й ігровий майданчик там яскраво розташований, ги.
Та, неприємно здивували ціни: вони вищі, ніж у центральному Мегамаркеті на Олімпійській, ще й різноманіття товарів менше. Але район-то я знаю ходимо при потребі до солом’янського відділення на Островського. Дорогою є чудовий зовні, але лячний із середині ігровий майданчик Roshen на Солом’янському майдані - виглядає файно, але там дітей - натовп. Я його жахаюсь, оминаємо тепер, інший знайшли, ги.
Зате ринок неподалік зі середніми цінами, а вчора взагалі якийсь ярмарок був, то ми там натрапили на журавлину сушену по 60 грн. кіло й на радощах загребли пів кіла, бо я її дешевше за 100 грн. не бачив, а дружина полюбляє.
Та, ну, й гаряча вода є завжди, бо газова колонка, а батьки приїхали в нашу стару хату наступного дня, після вимкнення гарячої води для профілактики мереж, ґґґ.
От хіба на роботу незручно їздити, бо прямого нічого нема, і чи-то йти, чи-то лізти до метра заради 2 зупинок, ну, таке.

Незручно Марку малювати абощо за розкладним столиком у ліжко, тому вирішили купити дитячі столик і стільчик. Правда, випадково замовив 600х900 мм, замість квадратного 600х600 мм, але зайвого місця при роботі не буває, ги. /Замовляли там. Ніби й дорого, зате працюють надійно. Доставка ніби як Нова пошта./ Також довелося купити лампу місцевого освітлення. Такі вони разом:

Продавець умовив на галогенову лампочку з кріпленням для звичайного патрона. Вона буде останньою придбаною мною галогеновою лампочкою, очевидь, бо незважаючи на зауваги продавцю, що ці лампочки горять, він наполягав, що служать удвічі довше. Ага. Марк погрався вимикачем пів годинки й раз трішки стукнув світильником об стіну - от і вся лампочка. Знайшов у схованці звичайну 40 Вт - нормально!
Ще з епікцентру привіз у подарунок окуляри, ги, аби з бабусь не зривав:

А дружина випадково помила Шикі, ґґґ.

p.s. А ще Марк почав пісні складати: спершу співав "катится, катится голубой вагон", а тоді додав кілька рядків від себе, ги.