Записничок

Після трирічної перерви з’їздили на море. Цього разу в селище Берегове Феодосійської міськради.
Феодосія - тому що дешевше, Берегове - бо менше людей і більший пляж, неглибоке море принагідно. Оселилися в "Розі вітрів" за 230 грн. усі разом /по сотні з нас і символічна тридцятка за Марка/.
Через відсутність нижніх місць у купе їхали через Сімферополь, і потім моршруткою /ходять щодесять хвилин, коштують 37 грн./, і тоді ще взяли таксі за 45 грн. до Берегового, бо міські феодосійські моршрутки забиті, ще й від зупинки далеко перти торби довелося б. Але доїхали добре, без пригод. У потязі Марк нудився, звісно, проте витримав, а в моршрутці спав.
Від пляжу виявилося не близько - топтати пішечки хвилин 10 без поспіху та без тіні, зате дешевше вдвічі. Кондиціонера не було, проте ми виїжджали в дощ і перші 5 днів було прохолодно, а потім не було спекотно, та й будинок гарно стояв проти спеки. Але вентилятор був, навіть трохи користувалися. Холодильник виявився на поверсі, що не дуже зручно /особливо після того, як в нього хтось напхав каструль/, проте ми багато місця не потребували; ну, й телебачення не було, про що не шкодуємо, ги.
Пляж загалом здичавілий, проте доволі охайний - бо людей мало, і багацько з дітьми, перемежовується з пансіонатськими ділянками, що за ними доглядають краще, але й огороджують. Сам будинок розтахований у так званих котеджах - штибу дачних ділянках за межею аборигенського села, але навіть від нього ми відходили трохи на схід по берегу, аби вникнути натовпів та обрати краще місце. Пляж із подрібнених, іноді в пісок, мушель, проте Марк не нарікав. Вода прозора, поки самі не збаламутите пісок, ги. Метри три від берега глибина трохи більше колін, далі починаються камені з водоростями /а ми їх боїмося, так/, тому з маленькими дітьми, про мене, зручно - далеко не втечуть, є місце погратися на безпечній глибині. Для дорослих місцями накидали проходи з мішків із мушлями до глибини - там жодних водоростей, але дна ногами я вже не дістав, а пірнати було ліньки. Із погодою пощастило наполовину: особливо спекотно не було, проте вода від початку була холодна й тим дуже відлякувала Марка, та так до кінця й не прогрілася гаразд. Хоча до водоростей трохи таки прогрілася, й Марк кілька разів заходив вище колін, але всістись не наважився.
От до "центру" з лавками та ринком виявилося далі йти, проте після пляжу прогулянку дужали щодня /слінг мені нівроку допомагав, так/. Але зрештою була вивчена географія села і знайдені таємні проходи, що оптимізували наш рух. Неподалік від будинку у п’ятиповерхівці /хто їх надумав на тому краї побудувати, тю/ була звичайна лавка, проте з широким асортиментом /продукти, побутові товари, напої на розлив тощо/, тому при потребі далеко бігати не доводилося. Ціни загалом київського рівня виявилися, тому ми наче не відчули різниці. Місцеві продукти вдовольнили неодноразово: особливо сподобалося "масло ГОСТ 37-91" по 5 грн. пачка - виявилося маргарином, ги; ще були файні місцеві солодощі - традиційна пахлава /по 5.5 грн. у лавці й 8 із доставкою на пляж/, традиційна трубочка по 2.5 грн., заварне тістечко "Ювілейне" розміром із трубочку за 3.5 грн. із наче вершковим кремом, "Медове" - рулет ніби з горіхового торту засмакував дружині, і кримський лимонад /традиційний радянський, ДСТУ/ - найсмачніший із тих, що нам доводилося куштувати. Принагідно придбали розчепірку для пляжу за 75 грн., проте таки не наважилися на басейн. Натомість купили лопатки Маркові, але граблі швидко хтось поцупив, а лопатку мама зламала у натхненні викопати водойму, ги. Тому ще докупили окрему лопатку, а крім того велику автівку /ціни на іграшки звісно "йой", але у відпустці не шкода/.
Кілька разів харчувалися по ресторанах не дуже швидкого харчування: плов/лагман в середньому по 20 грн., шашлики теж, але за 100 г. Вибір страв великий, проте зі салатами якась халепа; особливо засмучувала відсутність цибулі. Обрати один заклад не судилося - плов краще готували в одному, лагман в іншому, салат грузинський потішив цибулею та перцем у третьому. А останнього разу замість замовлених "ма́нти" принесли "ма́нки"... ну, самі винні, що культуру народів України погано вчили в школі, то одну тарілку довелося з’їсти, другу завернули. Марку ж не подужали готувати каші або картоплю, й підгодовували фруктами й сирною масою "Злагода", також ділилися канапками з лавашу/масла/сиру твердого.
Пісочниця Марку дуже сподобалася, бо велика. До води теж почав підходити, що вважаємо досягненням /хоча він любить воду, але не холодну аж ніяк/. Ми трохи погоріли, бо лінувалися мазюкатися кремом, а під розчепіркою на вітру прохолодно, Марк наче трішечки обпік руки в останні дні, проте без наслідків. Він, до речі, так награвався, що вдень лягав о 12-13 і безтурботно спав до 16-17. Акліматизації як такої за Марком не помітили: залишався так само жвавим, як і в Києві.
Самі ж ми поплавали лише трішки, бо таки холодно, та й узагалі ліниво: що плавати, що з дитиною самому сидіти, то ж лежали вдвох, гралися натомість у піску.
Повернулися так само добре, як і приїхали.
Загалом відпочинком задоволені: спогади про море оновили, водички торкнулися, Маркові ту велику калюжу з дебелою пісочницею показали /хіба на човнику не поплавали, бо навіть до Феодосії не виїжджали - шкода часу було, та й без потреби/, на житло не нарікаємо /душ у номері, й це для дитини дуже добре/, обслуговування загалом непогане - на українську не лаялися, прохання виконували охоче, в допомозі не відмовляли, поводилися приємно ввічливо.
Світли.
p.s. От москалики мене потішили: то один до одного кажуть "ты что, дураґ, вон же чипсы на втарой полке!", або до власної дитини "куда её панесло? савсем сдурела чтоль?", ну, й таке подібне. Кумедно з боку, ги.

Відвідали Мамаївську слободу на заході "«Рукотворна казка» на Мамаєвій Слободі".

Їду на бронепотязі визволяти Крим від москальськошовіністських загарбників. Озброївся Подерв'янським, Гудаками й Правилами дорожнього руху.
Пильнуйте центральну владу!
p.s.
Діду, нашо ж ви огірки мастилом поливаєте? Посохнуть же!
Нічого! Головне, щоби кулемет не заіржавів!
p.p.s. Світли.

Придбав літаючу тарілочку frisbee!
Коли йдемо на м'ясо?!
p.s. Учора поламав дзвінок... думаю, чи лагодити, чи рейку почепити. Якщо що, то приходьте з особистою монтіровкою! /Декому дозволяється лупити по ній "цихровЫм асістєнтомЪ"©. Ги./

Ну, особисто я почав відпочивати о 9 годині в суботу, поїхавши до Епіцентру за стелажем та карнизом /3 м/. Добрий вуйко-водій пустив до маршрутки з таким дебелим дрючком /і для дрючка знайшлося місце файне вздовж під вікнами/.
Потім родиною їли млинці на квартирі моїх батьків /під ікорку, так/.
Неділя почалася з відвідування аптеки й тим закінчилася, ги. Було вирішено, що кращого відпочинку, як перед телевізором - не існує! Особливо з вином і канапками!
Ще у понеділок відпочивали - теж удома. Увечорі намагався дійти до концерту, але спромігся дійти лише до пана atejist /і з ним дійти до клюбу "Бінґо"/. Дізнався багато нового, однак.
На зворотному шляху додому взяв вина на глійнтвейн /приправу купили давно вже/. Купував хоч і не у винній лавці "Бочонок", а в Мегамаксі, проте Феодосійского.
Крім приправи у глінтвейн пішла чверть лимону й ложка меду. Загалом для першого разу прийнятно. Хочемо повторити після того, як замість приправи купимо складові в натуральному вигляді.
( Будівництво поряд хати прогресує упевнено. )

У неділю подорожнули у парк Софія міста Умань.

Щоправда, саме цього дня там було повно жидів, тому що новий рік - я навіть братчикам у Київ телефонувати збирався, аби приїхали на "свято", та минулося.
Ураження найкращі: парк кермує неабияк - пану Потоцькому залік єднознаково!
( Подробиці )
p.s. Здається, робитиму нову аватару...
p.p.s. Уже зробив!

Закохався у Младу на Джаз-Колі /завдячуючи fofka/.
Обіцяли й надалі проводити концерти, хоча це лише другий був. Також сподіваються комерціялізувати захід - і я це всіляко підтримую!

Вирішив продовжити просвітлене власної нівкроку гарної особистості високим [censored] мистецтвом.
Для цього було вирішено відвідати виставку "Художники малюють. А4папір-2006"... але нас кинули, зобразивши на раклямці файненький кольоровий мальнок, а у виставковому залі розвішавши однокольорові... Захопила творчість однієї паночки, котра намалювала декілька візерунків в одне касання.
Але ми були порятовані виставкою "Топография николаевского гламура", що проходила в тому ж будинку, але за іншими дверима. Уразило доволі. Ґлямурним кияночкам варто сходити - навчитися непідробного ґлямура!
Тоді ще пройшлися алеєю, де картини продають - теж надивилися надурняк цікавого.
По тому гуляли вулицею Костьольною, і помітили виставку вишиванок. Зайшли... роздивилися кімнату з купою жіночого вбрання гарної роботи. Думали вже йти, але прийшла господарка... /ім'я, нажаль, не запам'ятомував, але адреса - Костьольна, 6: раджу зайти - дізнаєтеся дещо нове/ І з радості відвідувачів показала ще одну кімнату з чоловічими вишиванками, скатертинами й рушниками, на прощання прочитала вірш Маяковського - мої супутниці аплодували крізь слози, я тримався мужньо. Творчість пані вражає - робота надзвичайно якісна і напрочуд красива. Ціни чималі, проте обґрунтовані.
Далі в тому ж будинку натрапили на галерею "Грифон" - там малюночки на дереві веселі.
Довго ще гуляли у пошуках подарунку /ну, мені треба/, і зрештою зайшли попоїсти у "Віденські булочки". Чорничний пиріг із пончиками виробництва кондитерської "Мавка" не зрівняється, але, але...
А дорогою додому навідалися в книжковий магазин, де я ознайомився з творчістю Муракамі, Жадана і Карпи /Дереша розкупили, звиняйте/ - по кількох реченнях. Муракамі вразив з'їздом "а от коли тобі /прим. зав - ну, типу, його коханій/ було 12 років..." у відповідь на її зауваження "а хіба між нами не кохання?". А Жадан виявив багато спільного у формі викладення з Карпою - хто в кого ідею викрав, того не знаю.
Прогулянкою задоволений.

( Ми тут з паном побазікали трохи... )


...і дійшли висновку про необхідність створення якоїсь такої спільноти. Хоча вона натепер наче й не itc.ua/forum, а просто знайомі, але, але...
Наявні питання:
1) хто з нами?!
2) назва спільноти в ЖєЖє - znayomi_itc
3) найближча зустріч - під новий рік: коли-де-хто-як?
p.s. Першоджерело.

Сьогодні нагадав собі одну з мрій дитинства: веслування на човнику в гідропарку.
На мапі планував відгребти до нового мосту метро біля Русанівських садів - наче десь так біля 5 км. Погріб... нічого так почав. Думав, за годину-дві догребу... але воно якось важкувато стає з відстанню. та й якось я інакше собі уявляв відстань, то вона, зрештою, видалася чи не довшою... Проте з одним перепочинком таки догріб за 1:30. Але близько підпливати полінувався: будують усеж. Міст дійсно двоярусний, але незрозуміло, що де буде вештатися. І широченький такий - смуг на 4 в одному напрямку. Або мені мрія роздивитися краще завадила... Назад за течією дістався за 1:20 із періодичними перепочинками й ненапруженим відгрібанням. Загалом взяли 34 грн. із розрахунку 12 грн./год. /Для користування послугою потрібен документ, що засвідчує особу із зазначенням місця проживання - зазвичай поспорт. Для особливих збоченчів наявні водні лісапєдЫ. ;)/
Щасливий доволі. :D
( Фотографія мосту )
p.s. Як не готувався до того придбанням рукавичок - тоненьких, щоправда - не допомогло: натер два мозолі на одній доллоні й ще одного на іншій руці на пальці. Проте, менше з тим! :)