zav | Entries tagged with родина

Маргарита почала жваво белькотіти - повторює вже слова, правда нечітко, а ще й часто за Марком, тобто ще менш чітко, ги. Тут і папір, і спати, й "ісо"себто "ще", та інше всіляке.

На гірки дереться все вищі - на шкільну лазила зокрема:

Позаду Марк на веломашині.
( Read more... )

Марк останнім часом часто хворіє: ну, як на мене, то хвороба геть легка нежить, кашель, може трішки температура, бо її навіть не міряли, адже він бігає прудко, як звичайно.
Лікування зводиться до теплої води, в кращому разі молока з маслом і медом, кількох грамів аскорбінки по декілька разів за день, аквамарісом у ніч, зрідка назівін, і зараз він згодився на застосування "зірочки", ги /проти ночі зазвичай, більше її не треба/.
У всіх випадках він одужує за тиждень приблизно, але в цілому хвороба триває близько двох тижнів: проте Марк може в цей час сходити на вулицю /гарно одягнутим, але все ж/, або вжити щось прохолодне, також він переїдає наявні цукерки й ніяк не навчиться шмаркатися - від пропозиції "видихай носом" у нього проти ночі трапляється історика.
Ну, ми проблему не досліджували, бо трохи дивно все ж, що він хворіє, адже останній раз навіть Марго не має нежиті, але ніяких особливих ускладнень не помітили наразі. Цікаво лише, що ж спричиняє хворобу: жере погано, чи що? Бо їсть більше цукерки, а поживну їжу не дуже. Дивний, ги.

Марк малює вже історіями:
космічними

життєвими

зокрема стоянка

Трохи вчить літери, полюбляє слухати читання, але в цілому ще вередує, але зараз "загострення" через застуду й небажання лікуватися, ги.
Марго почала белькотіти, раніше мовчала, тіко мугикала. Малює ті самі кола, трохи рисочки й намагається замальовувати. Зате фізично розвивається, наприклад, швидко опанувала гірку на ігровому майданчику.

( Read more... )

Марго дорослішає. Усе дужче верещить, коли незгодна.
Марк продовжує верещати й вередувати.
Ремонт повільно, проте невідворотно просувається.

( Read more... )

Марк зібрав чергову модель літака з набору гоночної автівки:

( Read more... )

Напередодні свята дружина навела лад у хаті, зокрема впорядкувала речі в шафу:

Джерело: Ремонт

( Read more... )
Діти зустрічають новий рік:

Повернулися на хату!
Тут трохи гармидер, але дружина потроху дає всьому лад.
Але спершу про будівельну частину.
Виявив іще одну тріщину - над дверима вбиральні, що вони поряд із вхідними дверима /і, певно, ними я по стіні й гепнув після зняття старої штукатурки з укосів/. Ну, штукатуритимемо, то, я думаю, замастимо геть усе.

Завчасно підготував місце для змішувача ванної з кріпленням наскрізними гвинтами:

( Read more... )

Триває наш ремонт. Навіть наближається до перехідного етапу: нашого повернення на хату.
За час, що минув, порався з електрикою, сантехнікою та прибиранням.
Зокрема перепід’єднали щиток із заміною лічильника - вийшло безкоштовно, бо аварійна ситуйовина через пошкоджений /мною/ вхідний кабель, ги. А інакше 165 грн. за несанкціянований зрив пломби.

Джерело: Ремонт

( Далі )
Лишається прибирання пилюки, що вона чудово забиває фільтр циклонного порохотягу, та обтискання сантехніки - майстер обіцяв кліщі, проте наразі не виходить зустрітися. Тоді повішу газову колонку й можна вертатися. Як раз обираємо змішувачі ванної та унітаз.
p.s. Маргарита почала балакати - тицяє на все й екає штибу "що це?", "хочу те!" й подібне, та й просто собі щось белькоче. Марк у цілому поміркованіший, хоча бабусі його нервують - одразу нікого не слухає й біситься.

p.p.s. Та, це Марк сам вигадав із частин конструктора "паротяг":

Маргариті рік життя!

Ходить, щось розмовляє потроху, лазить усюди - дорослішає гаразд.
"Бігає" вже непогано, намагається за мамою стрибати-присідати фізичні вправи, гарно гортає книжки, але ще трохи рве. Іграшки перебирає Маркові в цілому, оновлень майже не купуємо, правда, бадусі підкидають дрібниці, але нічого визначного. Збирає пірамідку хіба, проте ще не послідовно, і дуже сподобався горщик-сортувальник, але не як сортувальник, ги.

Почала більше лазити - тепер опановує дитяче ліжко:

Екає у відповідь або для привертання уваги, віддає речі просто так і на прохання, або навпаки - верещить, що річ не віддасть! Або просто відвертається від їжі, як наїлася.
Досі їсть усе, що бачить - з’їдає ледве не Маркову порцію /куди воно лізе?/. Наразі лише мняса не давали, бо блендер у ремонті, а 4 зубами не пожувати. Почала малювати потроху - вовтузить олівцем по паперу, показує частини обличчя. дуже подобається мобільний телефон - навіть прикладає його або іншу річ до вуха як імітацію.
Ніби упевнено озирається, коли попереджаємо про небезпеку, особливо про гаряче - колись тицяла у теплу кварту, а я повторював "гаряче", ґґґ.
Зростом 75 см, вагою 9,8 кг /менша за Марка в тому ж віці/.
( Про Марка й ремонт )
p.s. Задля краси, ги.

Маргарита жваво ходить і намагається бігати, але то ще важко. Вимагає їжу, всюди ходить то за мамою на руці попроситися, то за Марком, бо в нього цікаве. Мак, правда, час від часу штовхає з необачності, але в цілому потроху вчиться її не чіпати даремно й в разі потреби кликати нас на допомогу собі, ги. З алергією розібралися, що то є пилюка, як ніби казки про відкриття саркофагів єгипетських пірамід, гигиги. Ну, перемо всі речі, що їх з хати беремо. Трішки ще лишається свербіння, у крайніх випадках даємо Зодак.
Маргарита почала махати "до побачення", привіт наразі дається важче, тому поки лишили. Книжки подобаються, навіть гортає сторінки, але в цілому тяжіє до розривання їх, а твердих нема - абетка в ремонті десь...
На ліжко тепер і залазить, тому від неї вже нема порятунку, бґґ.
Пробує малювати - вовтузить по аркушу фломастером, намагається покращувати мову, але наразі чіткого нічого нема.
Наїла 200 г.

Марк усе ще вередує з різних причин. Наразі найчастіше якщо щось не виходить, але то їсти не бажає, то ще щось не сподобалося, то одразу скиглить. Не придумали, що з тим робити. Малює, вирізає, намагався клеїти сам - забруднив іграшку суцільним шаром клею-олівця, ги. Стабільності нема, от.

Ремонт просувається - стяжку доробили. Правда, за ходом замінили каналізаційний стояк, ну, трапляється, ґґґ. Внаслідок злочинної недбалості сантехніків, які далеко запхали плівку в нову каналізацію, чистову стяжку теж трохи залило лайном, але все ж значно менше, бо лише від сусідів, а їх нагорі мало маємо. Стяжку саму накрили плівкою, наразі сохне. Порівняно з планом її армували сіткою та якоюсь новомодною фіброю - тепер броня!

Джерело: Ремонт

Установили ж запірні клапани на каналізацію, щоб уже ніяк!

Батареї ніби не встигаємо замінити, бо з вересня в системі вже вода - лишили на потім. Як знову залило, побачився з майстром ділянки ЖЕК, який мене давно шукає, бо психувата сусідка телефонувала під лайки на мерський колцентр, а там усе жорстко й тепер майстер змушений відписуватися, хоча воно йому не треба ні разу. Ну, сходив хоч на головний ЖЕК подивився, поспілкувався там - ніби таки треба дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції на знесення перегородок. Хоча уряд обіцяє цей дозвіл скасувати найближчим часом, але наразі норма ще діє. Ну, таке, може дійду за балкони запитаю принагідно, ги. Та, Px, перегородки нічого не несуть, але був випадок, що після знесення у когось посунулася плита перекриття - брак будівельників, але-але. А зі сусідкою може переговорю, щоби вона в колцентр передала, що питання вирішене /а що вирішене, як нема ніякого питання, крім її безпідставної лайки? всі довкола дивувалися, підходила навіть невістка - її всі жаліли, відповідно, ги/. Ну, майстер таки склав акту про відсутність перегородок, крім того пломби на лічильнику води та самовільну заміну каналізаційного стояка на пластмасовий. Щодо перегородок я за порадою головінженера ЖЕК приписав прямо на акті, що все відновимо, але дозвільні документи наразі в стадії оформлення - тобто у підсумки у нас все буде гарно. Ну, таке. По-перше, перегородки справді часткового з’являються, а по-друге, каналізацію вже закатали двома шарами звукоізоляції - тепер доведи, що там пластмаса /а потім іще й гіпсокартоном закриємо/. Ну, але поспішали з ремонтом і не замовляли всі роботи в ЖЕК охвіційно.
Купили ванну - щоби розуміти розмір кімнати ванної.

Ну, й підготували хату для штробління стін під електрику.

А сьогодні я прикупив ту саму електрику - на 2 кіла гривень. За ходом зібрав щит, далі робитиму вже після штробління, бо є особливості.

Маргарита покращує навички ходіння: частіше стоїть без підтримки, або спершись на щось, або взагалі вільно, хоча й недовго; зробила кілька кроків сама, проте ще боїться - особливо в цьому напрямку не працює, повзає натомість жваво.
Чудово хлопає якщо чує слово "хлоп", або й сама просто так іноді хлопає, ги, натомість махати "до побачення" її мало цікавить, хоча вміє.
Їсть усе, що дають, бо вимагає взагалі все, що бачить; найчастіше хліб та сир.
З алергією ніби здогадалися: здається, це все ремонт і пилюка з нього - певно, підхопила, поки я прибирав після демонтажу. А ще, оскільки нічого не допомагало, вирішили помити кішку. І ніби почалося деяке покращення. Тому наразі думаємо на пилюку, частина якої лишилася на кішці.
Усім цікавить, всюди повзає за мамою, а коли набридне - за братиком, відбираючи в нього іграшки /ну, як іграшки - Марк жваво малює потяги і потім вирізає їх, так оці папірці Маргариті до смаку, ґґґ; або палички для лічби, якими ми замінили зубочистки, бо гострі надто/.
До речі, дружина почала пробувати саджати Марго на горщик- подивимось на наслідки.
Іще навчилася злазити з ліжка, проте залазити не дужае, бо зависоко ще. Також тягне руку долонею вперед до когось, або тягне річ якусь так само - ніби показує. Хоча речами "не ділиться", ги.
Виросла на 200 г і 2 см.

Марк тим часом займається саморобством: має купу фломастерів, ножиць, навіть кілька трафаретів трапилися, то порається з цим усім. Можна було б і аплікації спробувати, але у бабусі не дуже зручно - буде більше бруду, ніж здобутку, здається. Наразі використовує липку стрічку, ги.

Іще почав красно дякувати - якийсь хід розвитку, одначе.
От із ремонт все було добре, поки не стало зле, ґґґ.
Після заміни труб встановили гільзи і знайшли майстрів для стяжки.

Джерело: Ремонт

І вони чудово поралися: заробили дірки у підлозі й поклали чорнову стяжку зокрема:

Джерело: Ремонт

Вона би чудово вже висохла, якби хату не залило каналізацією, ґґґ. Психувата сусідка підняла ґвалт, що в нас щось прорвало, бо тече вже через капітальну стіну надвір, гиии. Ну, приїхав - подивився на залиту відходами життєдіяльності чорнову стяжку... слюсар на моє прохання перекрив стояк води, потім обійшов будинок і сказав, що забився дворовий колодязь, тому чекаємо на аварійну. За цей час я встиг посваритися зі сусідкою, що все подвір’я чуло, ще й вона пішла дзвонити в усі установи, телефони яких знайшла, проте швидко охолола, бо навіть райдержадміністрація на той час була в курсі біди, тому навіть вибачилася. Як ніби прочистили, то поїхав я з роботи прибиратися - накупив усілякої хімії й приладдя, але ні - досі тече. Сповістив ЖЕК, але в них робочий день закінчився, ґґґ, диспетчер нічого не вдіє. Ну, й вирішив я їм теж підісрати, вибачте. Узяв та й затулив плівкою отвір в хаті, щоби ця гидота не у мене текла, а в усьому будинку, бо біда явно у підвальній каналізації /нормально так затулив: плівка, обмотав липкою стрічкою, підперезав дротом - як годиться/. Не прийшло й півгодини, як психувати сусідка вже волала про апокаліпсиснах, гагага! Та я зібрався й поїхав додому кавунчик жерти, а вже наступного дня у п’ятницю прибирати. За ходом позна’омився зі сусідами згори - всі добрі люди, а одна бабця мене хвилин 10 заспокоювала й підтримувала всіляко. І як уже відпочивав удома, то зателефонував дядько й наполегливо просив прибрати все сьогодні, бо грибок або інша гидота на весь будинок і взагалі. Я так подумав, що яка різниця? Та й поїхав проти ночі прибиратися. Ну, воду швидко вийняв - її там натекло в гірші часи на 3-4 см, а як дірку закрив, то 1-2 см лишилося /капстіна файно тече, ґґґ/. З гидотою трохи більше часу знадобилося, але в цілому прибрав непогано. Потім залив усе розчином білизни /єдине джерело хлорки зараз/ "1 пляшка на відро" шаром менше сантиметра та й поїхав спати. 3 години прибирав - небагато в цілому. Відра довелося до вуличної дощової каналізації тягати, бо у дворі всю заасфальтували, але таке. Наступного дня телефонував слюсар - казав, що говорив зі сусідами про прочини: що то у підвалі забилося, і що моєї вини нема, бо психувата сусідка й інші "добродії" намагалися довести, ніби то мої найманці в каналізацію щось підкинули /ага, в горизонтальну трубу 20 см завдовжки спробуй підкинь - тіко руки замараєш/. Принагідно домовився з ним про встановлення зворотних клапанів на каналізацію, але потім перекинув роботу на стяжників - вони на всі руки майстри, тому мені так простіше, хоча слюсар теж тямущий на свої роки. Також у п’ятницю повторно наляпав "хлорки", але вже не розводив, а так /чому заляпав у цяточку черевики/, а у понеділок пройшовся шваброю з доместосом - ніби має вистачити.
Цікава історія взагалі. По-перше, психувата сусідка молодець, що ґвалт одразу підняла, ще й потім установам все розповіла неодноразово; по-друге, ключі таки в дядька мого були, але їх не знайшли своєчасно, по-третє, дарма я дірку одразу не затулив, ану, але я не знав, та й хата все одно брудна, то яка різниця, по-четверте, дарма раніше не приїхав з роботи перевірити /ну, але не міг - таке життя/ - раніше би вирішили біду й не довелося б уночі поратися, по-п’яте, чому ми не поставили зворотні клапани одразу?!111. Але нічого, було би гірше, якби на чистову - по всій хаті, або ще й на покриття підлоги! Тому нормально, нормально.
Стяжка підсихає, клапани мають цього тижня встановити, далі утеплювач, пароізоляція з плівки й чистова армована сіткою стяжка. Тоді стіни, шробіння, електрика й переїзд, ги.
Із підлогою, до речі, думаємо: спершу хтіли ламінат, але як Марк "вирізає" іграшковою автівкою паркет, то ламінат загнеться за тиждень. Подивилися у бік композитних "лінолеумів" - штибу з вапняку і ще чогось, укритих пів міліметром алюмінію. Вирішили, що теж не витримає. Але коли я дізнався про ціну паркету, то приємно здивувався: 200 грн. удвічі дорожче лінолеуму і трохи дорожче ламінату, але ж це 1 см деревини! А під лаком узагалі!!1 Дошку б узяли, але її веде, якщо неякісна, а якісна задорого нам наразі.
І взагалі, я собі принцип ремонту випрацював: не шкодувати зусиль, часу й грошей на капітальні витрати - стяжка, утпелювання, труби, зворотні клапани каналізації, батареї, вікна, електропроводка, двері тощо; натомість завзято заощаджувати на прикрасах штибу ламінату, стель, що натягуються, шпалерах, світильниках, дзеркалах й подібному.

Маргарита, ідучи за Марко́м, теж піднялася біля опори на восьмому місяці - так увесь місяць біля неї і простояла, ги. Попрактикувалася тупцяти, бо спершу ноги геть криво ставило. Пробує трохи пересуватися, але наразі ще боїться. Наприкінці місяця упевнено стає навколішки, та не знайшла тому практичному застосування, ги. Сідає теж уже сама.
Ще мамамакати навчилася. Тататакати не бажає, як сумує, то стає в ліжка /штибу манеж/ і починає жалісно промовляти "мамамама..." доводиться брати на руці, ги. На руках, правда, намагається поцупити зі столи або цікавинки, або їжу, якщо є, у кращому разі стрибає.
Полізли зуби - нижні два вже є. Час від часу болить, то мастимо дентолом. От з алергією щось незрозуміле: якісь плями є, не виводяться запросто, але на що реякція - хтозна: матуся ж усе їсть, та й Марго особисто вже більшість харчів перепробувала. Здається, верхні теж лізуть, здається. сама п’є з нерозливайки.

Додала у вазі 300 г, а в зрості 2 см.
Марк потроху заспокоюється, вередує вже менше.

Ремонт просувається мляво, бо часу мало, та й треба замовляти ламання вже.
Розібрав антресолі, роздлубав електричну проводку - це й усе.

Джерело: Ремонт

Спершу думав шукати проводку по порожнинах, але виявилося навспак: твердо звучить там, де проводка заляпана алебастром, а де порожнини - це пісок штукатурки сиплеться.

У Марго майже без змін: сидить, перевертається, але повзти чи вставати бажання не має. Бажає сісти, але крім як пресом способу не придумала, а цим не виходить... сідає, якщо за щось ухопиться. Хапається руцями міцно, що аж стає, але стояти не вміє, хоча бажання має.
Мову розвиває більше в сенсі вереску: чомусь їй подобається аби пронизливо галасувати, або навіть гарчати, проте в обох випадках з радості, ґґґ.
Щоправда, подобається сидіти в тазику з водою, принагідно намагається схопити струмінь води. Їжу вимагає щоразу дужче, завжди хапає найближчу кварту чи тарільку.
Виросла на 1 см і 300 г.

Марк тим часом нервує через переїзд, навіть лякається вбиральні, хоча нічого надзвичайного там нема. Ну, з часом подужає, сподіваємось. Зате став ближче ігровий майданчик /навіть декілька/, там навіть непогана в цілому пісочниця /і більше нічого нема, ґґґ/. Управно ходить із нами до лавки за 2 км. Зате вже чітко знає світлофор, і хоча не каже кольори, проте як червоний, то каже мені "стоять!", а не зелене "можна йти", про причини ж, чому вже можна, мовчить, ги.

Марго ніби сидить, хоча сама сідає виключно пресом, але цього ще замало, аби вважати, що вона сідає. Але сидить, й тому числі у візочку.
Ще все жере: страшним поглядом дивиться на їжу в наших руках і при найменшій нагоді намагається відібрати. Ну, даємо потроху різного посмакувати, ніблер пішов у вжиток також.
Перевертатися вміє, але це її мало приваблює, хоча користується все частіше, повзати теж бажання нема, бо не треба нікуди, ги.
Іграшками грається здебільшого гупаючи ними - як звикла з брязкальцями, то якщо не гупає /наприклад, серветка/, то до рота, ги.
Полюбляє хапати за хутро - не важливо людину чи тварину, тобто Марка чи Шикі, ги.
Зуби ніби лізуть, ну, але поки не надто вередує з того. Чекаємо.
Зріст 67 см, вага 8 кг.

У Марка ж паротяги все краще - цей із пасажирами:

А це човен:

А це батьки граються у WoT, ґґґ:

А це подоба моєї світлини ізо Льоффа:

До речі, останніми днями хоч і вередує, але вже значно менше, ніж досі. Упевненіше робить вибір, коли його ставлять перед таким.

Перевертатися Марго особливого бажання не виявляє: певно, нема потреби, бо і так крутять, і Марк довкола бігає - не встигнеш і перевернутися, ги.
Тримає все добре, почала цікавитися їдлом, хоча, підозрюю, що то більше прагнення аби що до рота затягти погризти.
Хіхікає, слиниться /от чекаємо, чи зуби, чи не зуби, бо Марк теж колись потужно слинився без зубів/. Сидить із підтримкою, але в цьому її не поспішаємо заохочувати, ги.

Підросла на 2 см і 600 г.
Марк же вередує все ж менше, тобто поміркованіше, а не аби як.

Маргарита значно пожвавішала: вже на повну махає руцями в спробах повзти, всіляко підгинає ноги аби підняти живіть тощо. Реготати не бажає, проте посміхається завзято. Ніби відгукується на власне ім’я. Животик майже не турбує останнім часом - певно, минулося дитинство, ги. Намагається сісти, але ще рано. Зате вже невпевнено перевернулася зі спини на живіт.
Іграшки тримає - більше задля погризти, але й пошуміти ними теж полюбляє; подобаються м’які іграшки - дракончик є, песик з пісеньками - Марк до них простіше ставився.
У вазі додала 700 г, у зрості 2 см.

Марк вередує все ж значно менше, йа вважаю, проте характер явно означає, ги. Дружина казиться, що він не слухається, а я кажу, що вона теж не має його слухатися. Ну, наразі єдиної думки не виробили. Зате він справно користується вбиральнею, потроху їсть сам, непогано лягає спати ввечері - тобто поступ є.

Трохи похворіли разом: Маргарита днів п’ять із перепадами температури, дружина доволі легко перенесла, Марк сопливився з тиждень, бо не бажав закрапувати назівін проти ночі, але їв аскорбінки, ну, і я десь так само, але легше.
p.s. Зібрали потяг siku:

Із харчуванням жодних проблем: матуся їсть все, що забажає, а Маргаритку майже не сипить і не скручує живіт. У крайньому разі еспумізан рятує.
Гарно відтискається від поверхні, надзвичайно подобається спостерігати за братиком - шукає його поглядом, щойно зачує голос, ги. Намагалася "наздогнати" його, коли він проїжджав повз на автівці, накручуючи кола кімнатою. Чомусь категорично не подобається лежати на спині - вимагає, аби носили вертикально. При цьому почала добряче слинитися... але вже переходить від смоктання руць до іграшок: навчилася тримати, хоча не завжди тягне до рота - іноді іграшка не така смачна, як руця, ґґґ. Зате обома руками гралася брязкальцем.
Багато балакає: і "агу", і "аууу", і "иеее", і "аей" і ще багато різного. При цьому посміхається, але не сміється вголос.
Подобається розглядати малюнки, лежачи на животі, проте Марк цікавіший, ги.
Важить 6300 г, зростом 61 см.

А в Марка все паротяги поганяють один одного.

p.s. Це теж локомотив, до речі. Можете повгадувати, що там де, ги.

Марк і подарунки

Синій автотрек - це старий. Купили такий самий "зелений", щоби будувати дворівневі естакади, ги.
Килимки з малюнками по 40 гривень штука пішли непогано ніби.
До речі, про залізницю.
Той місточок з купою опор /по 13 із кожного боку/ - доволі нещаслива пластмаса за 170 грн. Звісно, задорого, але підставляти щось під рейки теж якось той-во-во. Тому сам місточок на смак. Зате довелося купити 4 зайві рейки і залізниця відчутно зросла у площі, ги. Ще докупимо з часом дві стрілки й десяток поворотних рейок, щоби зробити "вісімку" або що. Тоді до локомотивів перейдемо, ґґґ.
Узагалі, підсумовуючи досвід 3 місяців залізниці, для трирічної дитини вона зарана /на коробці написано 8+/. Чому зарана: не дрібні складні детальки стали на заваді, ні - з ними Марк розібрався зрештою. Навіть припинив ламати колії з необачності. Але, по-перше, він часто волочить паротяг руцями замість електрики, а по-друге, утомлюється від іграшки: нормально грає день, а надвечір уже хоч якось - і ко́пає, і ламає, й таке інше. Тому Tomica й аналоги є непоганим вибором років до 5, далі вже можна думати про модельні залізниці. Зате дрібні автівки виправдили себе: хоч їх уже так багато, що при розкиданні стає ліньки збирати, зате вони надзвичайно зносостікі, бо металеві. Ось нижче майже всі наявні, ги.
Марк та іграшки

Як нема чого робити, то можете їх порахувати, ги.

Маргарита навчилася посміхатися. Більше на Марка дивлячись, але першою таки мама "розвела". Під кінець місяця посміхається усім: мамі, мені /доводить трохи попосміхатися спершу, хоча іноді достатньо просто з’явитися у полі зору/, Марку /узагалі він їй цікавий - певно, буде її першою і найулюбленішою іграшкою, що розвиває, ги/. Голову тримає добре, але наразі вчиться відтискатися на руцях. Із чи-то газиками, чи-то коликами вдало боремось еспумізаном, алергія геть дрібна. Набрала чергове кіло до 5.3 кг, виросла до 59 см. Повторює "агу", але тихенько - вчиться ще. Хоча сьогодні за мною більше десятка разів радісно повторювала "агу".

Марк продовжує вередувати, але чи з причини сестри - не стверджуватиму. Загалом усе зводиться до того, щоби робили так, як він каже. А я не хочу. А дружина теж, але не витримує плякання й здається, ґґґ.Але в цлому він набагато спокійніший і передбачливіший, ніж одразу по народженню сестри. Сніг Марку дуже сподобався, до речі, ги. Останній раз кидався ним, як міг. Ще всіляке будує. І обережніше почав ставитися до модельної залізниці.

Постригли за наполяганням дружини, хоча мені не сподобалося і їй, у підсумку, теж, ги.

Допомагав клеїти вікна на вагонах потягу - пристойно виходило, хоча, здається, це його перший досвід після наліпок у спеціяльній дитячій книзі.

Маргарита в цілому значно спокійніша за Марка. Звісно, за рахунок відсутності проблем із молоком у дружини /Марк трохи поголодував на початку, поки організм матері призвичаївся/. Тому перші два тижні вона прокидала суто попоїсти, ги. На третьому тижні почала більше уваги приділяти навколишньому середовищу - роздивлятися навкруги тощо.
Наприкінці місяця ніби з’явилися перші натяки на вигуки /не просто "ей", а схоже на "а-гу"/. Очима за предметами слідкувала одразу, хапається добре, ногами теж відштовхується, можливо почала впізнавати матір. Голову тримати тренується, і вже навіть піднімає потроху, але в цілому це справа майбутнього. Кілька разів сміялася у ві сні, частіше посміхалася, але бадьорою наразі не вміє.
Останнім часом чи-то животик турбує, чи ще щось, але на руках у мене лежати не бажає, хіба на плечі почуває себе більш-менш добре, особливо якщо погуляти, ги. Загалом живіт турбує, але ми досвідчені, тому рятуємось Еспумізаном. Кілька разів таки використали газовідвідну трубочку, але в цілому все значно краще, ніж у Марка /може за рахунок Еспумізану, бо Марку ми його почали давати пізніше/. Зате дружина перепробувала вже все, а алергії у Марго майже нема /ну, от на живіт хіба впливає, але не вирахували харч, бо багато різного споживаємо, крім смаженого/.
Кривошиї не спостерігається: чи у Марка були якісь травми, чи ми зараз уважніше слідкуємо, розвертаючи голову в різні боки, але вподобання дивитися в один бік нема - дивиться, де цікавіше.
Пупок відпав раніше й заживив швидше, ніж у Марка. Що відпав раніше не знаю, а що зажив, то може вплинула заміна зеленки на хлорофіліпт.
Гуляти пішли десь за тиждень /якщо не рахувати 15 хвилин очікування таксі під пологовим на третій день життя, ги. Гуляли в старому візочку - він досі "як новий", ги. Колеса йому накачали, й пре як треба: знову нагрібаємо купи товарів у лавці. Останній тиждень прихворіли всі /Маргарита менше за всіх, але їй теж щось дало/, тому не ходили, а доти гуляли навіть і по півтори години - дитина спала спокійно, хіба один раз за прогулянку прокидалася й вимагала повертатися додому їсти.
Купали лише раз, але їй воно "не пішло". Проте ще купатимемо, авжеж.
Вага близько 4100 г, зріст біля 56 см.
У Марка тим часом почалася "криза". Спершу тижні зо два ігнорував нас /ну, не в цілому, але значно більше, ніж до народження сестри/, потім продовжував вередувати, зокрема необґрунтовано плякати й галасувати, якщо щось не так, як він наказав. Дружина з цього нервувала й лаялася, що то я винен - зіпсував дитину, ги. А про мене, то діти - ростуть, і за ходом дорослішання всвідомлюють щось нове, роблячи з того власні висновки. Вимагати від них категоричної слухняності якось недалеко, та й виховувати треба, йа вважаю, а не лише всі забаганки виконувати. Зауважив про це акушерці нашій, то вона сказала загальне, штибу, навіть якщо дитина прямо не каже, що сестричка якось не до місця, то все ж одно зміна життя наявна, й дитина просто підсвідомо відчуває це, хоча фактично зауваг у голос не висловлює. А Марк до сестрички ставиться в цілому приязно, тижні на третьому навіть сказав, що сестричку любить і треба її поцьомати. Тому я на "кризу" дивлюся простіше: так є, але незначна, природна й минеться у підсумку. Не найбільша це біда за перші 18 років життя людини, я так думаю, ги.
Зате днями він опанував спортивну стіну остаточно: спершу заліз на саму гору з підстраховкою, тоді з іншого боку теж саме, а потім я посадив його на бруси - там як раз сидіти зручно: триматися є за що і спиною об стінку обпертися можна. То за кілька годин Марк уже сам туди поліз і всівся. Дуже подобається, що високо - все видно і всі малі внизу, гиии.