![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zavЖили ми в однокімнатній, а мої батьки в трикімнатній.
Все би нічого, тіко нас забагато виявилося як для однієї кімнати. /Хоча на роботі, як сказав, розповіли декілька історій про три покоління й 4 родини в однокімнатній хаті, ги./
Домовлялися за кілька місяців по святах, і от батьки кажуть "ми готові". Ну, чого тягти - рушили. Спершу батьки до нас з речами, ми одразу в автівку й ходу. Речі, правда, пакували всю ніч, ґґґ. Це тіки дріб’язок із кухні, бо шмаття дружина раніше склала. А дитяче ліжко й стіл я розбирав уже коли речі батьків заносили, ги. Але зібралися! Дуже ся згодилася пакувальна плівка, й добре, що узяв її випадково саме 600 м.п. /це не просто метри, а якісь хитрі - це метри пакування, тобто ніби плівку можна трохи розтягти, ги/. Липкої стрічка нестача виявилася, але "Друк" урятував.
Після переїзду нас рятую восьмирічна мікрохвильовка LG /29 літрів із конвекцією - все по дорослому, недаремно купував/ і мультиварка Panasonic, що її дружина бажала й купила. Курка, мнясо дрібне, каші - чудово! Суп наразі ліниво, але складнощів нема.
Навкруги виявилася купа ігрових майданчиків, правда, не всі у гарному стані, зате близько і є вибір! У центрі з ними біда. Але! Раптом з’ясував, що район шалено омолодився: бабусі на лавочках змінилися на дітей, причому дітей явно купа - двоє дітей в родині? будь ласка, тут є! У центрі якось скромніше. Ну, зате весело. Дитсадків поряд є, ніби робочі, але ми не поспішаємо. Я так зрозумів, що в кого нема грошей на нову трикімнатну хату, то купують значно дешевше хручщівку /тому що ціна за м2, а хрущівка при 60 м2 - уже трикімнатна, ги/, й оце так вийшло, що замість бабусь тепер молодята з дітьми.
Та, ну, Марк розхвилювався, що припинив ходити до вбиральні, але переживе з часом; Шикі перелякалася, бо посадили на добу до клітки, поки вікна ставили, ще й хата нова, то вона потім іще добу звикала, а повністю очуняла хіба за тиждень. Я тепер розумію традицію пускати кішку в хату першу - вона там просто найпотаємніше місце шукатиме й ховатиметься "де я? не чіпайте мене, я сховалася". Ліпше би песика пускали в нову хату, ґґґ.
Та, ось, до речі, найкращий проект житлового будинку, який мені доводилося бачити:
Чому найкращий? Непогана архітектура /явно непогана, у центрі я знаю лише один новобуд, архітектура якого мене вдовольняє; гаразд, два/: все як треба, ніяких дурнуватих речей, чудово обрано й використане місце тощо. Особливо мені подобається, бо про будівництво знав від початку, що будинок чудово вписала на вході до парку, причому там раніше були тіки сходи у парк, тому назвати цю землю вже парком не дуже-то виходить, бо дерев-то, власне, не було. Й ігровий майданчик там яскраво розташований, ги.
Та, неприємно здивували ціни: вони вищі, ніж у центральному Мегамаркеті на Олімпійській, ще й різноманіття товарів менше. Але район-то я знаю ходимо при потребі до солом’янського відділення на Островського. Дорогою є чудовий зовні, але лячний із середині ігровий майданчик Roshen на Солом’янському майдані - виглядає файно, але там дітей - натовп. Я його жахаюсь, оминаємо тепер, інший знайшли, ги.
Зате ринок неподалік зі середніми цінами, а вчора взагалі якийсь ярмарок був, то ми там натрапили на журавлину сушену по 60 грн. кіло й на радощах загребли пів кіла, бо я її дешевше за 100 грн. не бачив, а дружина полюбляє.
Та, ну, й гаряча вода є завжди, бо газова колонка, а батьки приїхали в нашу стару хату наступного дня, після вимкнення гарячої води для профілактики мереж, ґґґ.
От хіба на роботу незручно їздити, бо прямого нічого нема, і чи-то йти, чи-то лізти до метра заради 2 зупинок, ну, таке.
Все би нічого, тіко нас забагато виявилося як для однієї кімнати. /Хоча на роботі, як сказав, розповіли декілька історій про три покоління й 4 родини в однокімнатній хаті, ги./
Домовлялися за кілька місяців по святах, і от батьки кажуть "ми готові". Ну, чого тягти - рушили. Спершу батьки до нас з речами, ми одразу в автівку й ходу. Речі, правда, пакували всю ніч, ґґґ. Це тіки дріб’язок із кухні, бо шмаття дружина раніше склала. А дитяче ліжко й стіл я розбирав уже коли речі батьків заносили, ги. Але зібралися! Дуже ся згодилася пакувальна плівка, й добре, що узяв її випадково саме 600 м.п. /це не просто метри, а якісь хитрі - це метри пакування, тобто ніби плівку можна трохи розтягти, ги/. Липкої стрічка нестача виявилася, але "Друк" урятував.
Після переїзду нас рятую восьмирічна мікрохвильовка LG /29 літрів із конвекцією - все по дорослому, недаремно купував/ і мультиварка Panasonic, що її дружина бажала й купила. Курка, мнясо дрібне, каші - чудово! Суп наразі ліниво, але складнощів нема.
Навкруги виявилася купа ігрових майданчиків, правда, не всі у гарному стані, зате близько і є вибір! У центрі з ними біда. Але! Раптом з’ясував, що район шалено омолодився: бабусі на лавочках змінилися на дітей, причому дітей явно купа - двоє дітей в родині? будь ласка, тут є! У центрі якось скромніше. Ну, зате весело. Дитсадків поряд є, ніби робочі, але ми не поспішаємо. Я так зрозумів, що в кого нема грошей на нову трикімнатну хату, то купують значно дешевше хручщівку /тому що ціна за м2, а хрущівка при 60 м2 - уже трикімнатна, ги/, й оце так вийшло, що замість бабусь тепер молодята з дітьми.
Та, ну, Марк розхвилювався, що припинив ходити до вбиральні, але переживе з часом; Шикі перелякалася, бо посадили на добу до клітки, поки вікна ставили, ще й хата нова, то вона потім іще добу звикала, а повністю очуняла хіба за тиждень. Я тепер розумію традицію пускати кішку в хату першу - вона там просто найпотаємніше місце шукатиме й ховатиметься "де я? не чіпайте мене, я сховалася". Ліпше би песика пускали в нову хату, ґґґ.
Та, ось, до речі, найкращий проект житлового будинку, який мені доводилося бачити:
Чому найкращий? Непогана архітектура /явно непогана, у центрі я знаю лише один новобуд, архітектура якого мене вдовольняє; гаразд, два/: все як треба, ніяких дурнуватих речей, чудово обрано й використане місце тощо. Особливо мені подобається, бо про будівництво знав від початку, що будинок чудово вписала на вході до парку, причому там раніше були тіки сходи у парк, тому назвати цю землю вже парком не дуже-то виходить, бо дерев-то, власне, не було. Й ігровий майданчик там яскраво розташований, ги.
Та, неприємно здивували ціни: вони вищі, ніж у центральному Мегамаркеті на Олімпійській, ще й різноманіття товарів менше. Але район-то я знаю ходимо при потребі до солом’янського відділення на Островського. Дорогою є чудовий зовні, але лячний із середині ігровий майданчик Roshen на Солом’янському майдані - виглядає файно, але там дітей - натовп. Я його жахаюсь, оминаємо тепер, інший знайшли, ги.
Зате ринок неподалік зі середніми цінами, а вчора взагалі якийсь ярмарок був, то ми там натрапили на журавлину сушену по 60 грн. кіло й на радощах загребли пів кіла, бо я її дешевше за 100 грн. не бачив, а дружина полюбляє.
Та, ну, й гаряча вода є завжди, бо газова колонка, а батьки приїхали в нашу стару хату наступного дня, після вимкнення гарячої води для профілактики мереж, ґґґ.
От хіба на роботу незручно їздити, бо прямого нічого нема, і чи-то йти, чи-то лізти до метра заради 2 зупинок, ну, таке.
