Убиральня для Шикі

Мала Шикі від народження невеличку вбиральню у вигляді ящика, що стояв у туалеті. І все б нічого, але внаслідок загрібання добряче засівала піском. Давно думали про вбиральню з кришкою, аби нічого не розліталося, і от нарешті купили. Як купував, то продавчиня радила спершу використатися лише ящика, а кришку одягти за кілька днів, коли киця звикне, двері ж іще пізніше. Я їй ляпнув, ніби наша киця дисциплінована - навіть у переноску сама залазила спати кілька разів, але поради авжеж візьму до уваги, бо хтозна. Вона здивувалася, відказала, ніби частіше коти від тієї накритої вбиральні тікають, як і від кошиків для перевезення. А вбиральню ще й до ванни поставили, бо у нашій убиральні вона не вміщується. Шикі добре сприйняла зміну, не вередували ні миті. Дружина, правда, доби не витримала - наділа кришку. Так Шикі того й не зауважила особливо - належно ходила до нової вбиральні. Потім дружина ще про гумовий килимок згадала, що я для вирізання водопровідної прокладки придбав, ги; поклали його перед входом, аби рештками піску з Шикі ванну кімнати не вкривало, бо то гидотно вкрай, коли підлога мокра. Двері досі не начепили, бо якось і так прийнятно, але, напевно, пізніше приладнаємо.

літні прогулянки

Зненацька завітали до музею авіації на вулиці Медовій /наприкінці вулиці Народного ополчення; як виявилося, кінцева 220 моршрутки/. 20 грвиень квиток, 10 фотосесія, по 5 грн. салон літаків /були відкриті Мі-26 та ІЛ-62/.
Не так захопливо, як паротяги, але в цілому цікаво.

p.s. Намагався спіймати літаки на посадці-зльоті, бо Жуляни працюють доволі жваво. Фіґтам! Воно коли летить, то його й не чути /щойно лише згадав, що посадка здійснюється на малому газі, тобто фактично на холостому ході роботи двигунів - звісно ж, нічого не чути/, а як чути, то це літак реверс увімкнув для гальмування. Ну, кілька разів таки вихопили оком, ги. Зліт видно добре, бо цього разу злітали на північ, то кермували вздовж музею гучно на старт.
p.p.s. А це Марк сам склав. Назвав локомотивом.