Записничок

Маргарита в цілому значно спокійніша за Марка. Звісно, за рахунок відсутності проблем із молоком у дружини /Марк трохи поголодував на початку, поки організм матері призвичаївся/. Тому перші два тижні вона прокидала суто попоїсти, ги. На третьому тижні почала більше уваги приділяти навколишньому середовищу - роздивлятися навкруги тощо.
Наприкінці місяця ніби з’явилися перші натяки на вигуки /не просто "ей", а схоже на "а-гу"/. Очима за предметами слідкувала одразу, хапається добре, ногами теж відштовхується, можливо почала впізнавати матір. Голову тримати тренується, і вже навіть піднімає потроху, але в цілому це справа майбутнього. Кілька разів сміялася у ві сні, частіше посміхалася, але бадьорою наразі не вміє.
Останнім часом чи-то животик турбує, чи ще щось, але на руках у мене лежати не бажає, хіба на плечі почуває себе більш-менш добре, особливо якщо погуляти, ги. Загалом живіт турбує, але ми досвідчені, тому рятуємось Еспумізаном. Кілька разів таки використали газовідвідну трубочку, але в цілому все значно краще, ніж у Марка /може за рахунок Еспумізану, бо Марку ми його почали давати пізніше/. Зате дружина перепробувала вже все, а алергії у Марго майже нема /ну, от на живіт хіба впливає, але не вирахували харч, бо багато різного споживаємо, крім смаженого/.
Кривошиї не спостерігається: чи у Марка були якісь травми, чи ми зараз уважніше слідкуємо, розвертаючи голову в різні боки, але вподобання дивитися в один бік нема - дивиться, де цікавіше.
Пупок відпав раніше й заживив швидше, ніж у Марка. Що відпав раніше не знаю, а що зажив, то може вплинула заміна зеленки на хлорофіліпт.
Гуляти пішли десь за тиждень /якщо не рахувати 15 хвилин очікування таксі під пологовим на третій день життя, ги. Гуляли в старому візочку - він досі "як новий", ги. Колеса йому накачали, й пре як треба: знову нагрібаємо купи товарів у лавці. Останній тиждень прихворіли всі /Маргарита менше за всіх, але їй теж щось дало/, тому не ходили, а доти гуляли навіть і по півтори години - дитина спала спокійно, хіба один раз за прогулянку прокидалася й вимагала повертатися додому їсти.
Купали лише раз, але їй воно "не пішло". Проте ще купатимемо, авжеж.
Вага близько 4100 г, зріст біля 56 см.
У Марка тим часом почалася "криза". Спершу тижні зо два ігнорував нас /ну, не в цілому, але значно більше, ніж до народження сестри/, потім продовжував вередувати, зокрема необґрунтовано плякати й галасувати, якщо щось не так, як він наказав. Дружина з цього нервувала й лаялася, що то я винен - зіпсував дитину, ги. А про мене, то діти - ростуть, і за ходом дорослішання всвідомлюють щось нове, роблячи з того власні висновки. Вимагати від них категоричної слухняності якось недалеко, та й виховувати треба, йа вважаю, а не лише всі забаганки виконувати. Зауважив про це акушерці нашій, то вона сказала загальне, штибу, навіть якщо дитина прямо не каже, що сестричка якось не до місця, то все ж одно зміна життя наявна, й дитина просто підсвідомо відчуває це, хоча фактично зауваг у голос не висловлює. А Марк до сестрички ставиться в цілому приязно, тижні на третьому навіть сказав, що сестричку любить і треба її поцьомати. Тому я на "кризу" дивлюся простіше: так є, але незначна, природна й минеться у підсумку. Не найбільша це біда за перші 18 років життя людини, я так думаю, ги.
Зате днями він опанував спортивну стіну остаточно: спершу заліз на саму гору з підстраховкою, тоді з іншого боку теж саме, а потім я посадив його на бруси - там як раз сидіти зручно: триматися є за що і спиною об стінку обпертися можна. То за кілька годин Марк уже сам туди поліз і всівся. Дуже подобається, що високо - все видно і всі малі внизу, гиии.

А це Маркова перша вдала фотографія /невдалих було багато, й більша частина без картки у фотоапараті, гигиги/.

Ходив тут Марка "прописувати", й нарвався на адмінштраф. Виявилося, що статтею 199 адмінкодекса України передбачається відповідальність громадян щодо невчасної реєстрації. Я запитав інспектора, яким боком тут дитина без паспорта, коли в статті мова про паспорт? Інспектор, розуміючи недолугість закону, зауважила, що діти - теж громадяни України. Нема чим заперечити, адже цей факт засвідчений свідоцтвом про народження громадянина України, ги. То ж мусив відповідати за сина 51 грн. І от бере пані інспектор бланк і починає писати протокол... і так тричі - на трьох різних бланках під копірку майже одне й те саме. Ну, я й почав розпитувати, чи не думали дати їм комп’ютери - було би швидше все ж. А вона така "ми - кадрові офіцери МВС! наш інструмент - кулькова ручка!". Столи в них порожні - ото лише бланки, кодекс і ручка. А черги бувають о-йой... Тоді я питаю, яка ж у вас зряплата? Ви 20 хвилин пишете нікому не потрібні папірці, чи має держава з того прибуток? Вона сподівається, що має. Я, як платник податків, теж. Бо інакше дуже сумно.
Це все при тому, що штраф має писати дільничий міліціянт, але він хитро підмовив мене йти саме до паспортного, де його жарт оцінили.
Розказав про штраф на роботі, так співробітниця каже, тю, я ж теж не прописувала /а дитині вже років 10/. Нє, а нащо, якщо допомогу на першу дитину й так дають, а питання виникає лише з другою?
Як-то кажуть, "ні про що"(с).
p.s. Це нічого! От ЖЕК справді з’ятрив!
Прийшов учора, злякався купи людей, оглянув усе, з’ясував, що як нема нашої паспортистки, то треба йти до тієї, в якої черга коротша. Заходжу, пані мені радить таки звернутися до нашої паспортистки, бо вона понабирала "замовлень" на два тижні наперед, і в нашої справа рушить швидше. Ну, але вирішив перевірити потрібні для реєстрації папери. Все було добре, хоча чомусь потрібна копія паспорта дружина, але коли сказали, що треба довідка від дружина, що діти не зареєстровані з нею, я почав перепитувати. Ось новонароджена дитина, котра не може ше ніде бути зареєстрована, а ось копія протоколу про адмінпорушення на другу дитину, виписане кілька днів тому - про що довідка? Нє, треба. Гаразд. Ми, взагалі-то, збираємось до соцзабезу, що він вимагає форму 3 від дружини, то якщо у формі будуть зазначені мешканці тої хати без дійте, бо вони там не зареєстровані, це прийнятно? І тут пані така "ви будете мене вчити як працювати? я вам кажу, як правильно!". І каже: дружина бере свідоцтва дітей, йде до своєї паспортистки й отримує довідку на себе, наприкінці якої їй пишуть така-то і така-то дитина з матір’ю не зареєстровані. Я питаю: нам нема чого робити везти кудись папери на дітей, які там не зареєстровані, щоби отримати довідку про те, що вони там справді не зареєстровані? /Як в анекдоті про довідку: а у вас є довідка від кожної жінки на планеті, що вона не ваша дружина? - так їх же скільки мільярдів?! - от і приходьте завтра!/ А пані така: наступний! Та я вирішив не сперечатися не зі свої паспортистом - усе одно не вона папери оформлюватиме.

А другорядним подарунком Марку на день народження обрали таки залізницю: H0 виробництва Mehano /як раз у Казці було і недорого/. Залізниця розрахована на вік 8 років, але гратися можна із 3, тіко обережно, бо справді складно з’єднувати і роз’єднуквати рейки. Зате з пультом управління розібрався доволі швидко.

Ще продовжую купувати дрібнички, зокрема зі серії Action City Realtoy: цей дрібний металевий бульдозер за 15 грн. на диво гарно тримає гусениці.

Ну, і для заощадження місця в хаті придбали на mebelini.ua стілець Маркос:

Довго чекали Зевс, що обертається, проте одну штуку ніхто виготовляти не поспішав, то ж ми змінили власне вподобання - воно так і дешевше, ги.
За звичкою допилював придбання: стілець для бару таки завеликий відносно звичайного кухонного столу - вкоротив йому ніжки. Крім того він приїхав у вигляді "зроби сам" - без ґвинтів для кріплення сидіння. Наразі тримається на трьох ґвинтах, але днями придбаю потрібні 35х5 мм.
p.s. Додати автівки по 3 гривні й кубики.
Маємо купу кубиків пластмасових великих і чимало дрібних. Пластмасові гарні, що дешеві й не ламаються, проте легкі й завалити споруду з них легко.

Дрібні кращі для будівництва, але дрібні.
Якось бабуся притягла дрібні автівки, але наразі їх загублено серед інших іграшок. Проте я принагідно купив іще дві:

Цікаво, що верхня частина в них металева, тому ламається нижня з колесами, гиги.

Малі іграшки досі кермують. Зокрема кілька автівок Hot Wheels та кілька вантажівок Action City.
Останні представляю:

Платформа з паротягом /металевим, доволі якісним, але наразі завалив шестернями/, фура /але зняли тент, щоби використатися в якості платформи - так воно цікавіше/, естакада /паротяг не її! просто коштувала смішні 23 гривні, зате під пластмасовою естакадою металева основа/.

Незручно Марку малювати абощо за розкладним столиком у ліжко, тому вирішили купити дитячі столик і стільчик. Правда, випадково замовив 600х900 мм, замість квадратного 600х600 мм, але зайвого місця при роботі не буває, ги. /Замовляли там. Ніби й дорого, зате працюють надійно. Доставка ніби як Нова пошта./ Також довелося купити лампу місцевого освітлення. Такі вони разом:

Продавець умовив на галогенову лампочку з кріпленням для звичайного патрона. Вона буде останньою придбаною мною галогеновою лампочкою, очевидь, бо незважаючи на зауваги продавцю, що ці лампочки горять, він наполягав, що служать удвічі довше. Ага. Марк погрався вимикачем пів годинки й раз трішки стукнув світильником об стіну - от і вся лампочка. Знайшов у схованці звичайну 40 Вт - нормально!
Ще з епікцентру привіз у подарунок окуляри, ги, аби з бабусь не зривав:

А дружина випадково помила Шикі, ґґґ.

p.s. А ще Марк почав пісні складати: спершу співав "катится, катится голубой вагон", а тоді додав кілька рядків від себе, ги.

Гралися мильними бульбашками - радості було неміряно.

Ще Марк сидить на салі, й коли я солив і відрізав йому шматочки, то він раптом каже "лошадка". Ось вона:

З’їздили у Пирогів на Орелі. Нам нецікаво, ще й дощило, але з 5 років мало бути файно - програма та організація тішить. Недаремно був натовп бажаючих зайти до музею: під’їхати неможливо, на вході чимала черга за квитками, в усіх хатах відвідувачі тощо.
Зокрема цей вуйко гарно розважив грою:

Марк зайшов у перше ж подвір’я подивитися, і причепився до якоїсь пані, яка намагалася сфотографуватися біля плетіня, то так із нею і почав ходити двором. Обіцяв поїхати до них на Запоріжжя, а після прощання ще й вигукнув навздогін "только ти нє забудь!". Пані зацінила, ми теж.

Зрештою зайшли подивитися новий фонтан у сквері ім. М. Заньковецької. Було без музики, і це добре, ги! Угатили в сквер грошей чимало - все гранітом облицювали, але виглядає непогано.

Сходили таки до ботсадка. Відпустили Марка - він так годину й пробігав. Ну, спершу за 5 хвилин втомився, гепнувся апасфальт, трохи поплакався й побіг далі, ги. Бузок майже зів’яв. Притягнутий Zenit-TTL я так і не дістав: на ньому залишається близько 6 кадрів, і ще нова плівка є, ги. Трохи протупив, не начепивши бленду, хоча полярно-ультрафіолетовий фільтр трохи рятував, але зовсім трохи. У цілому нічого так прогулялися. Залишаються пароплав до Київського водосховища, трамвай до Пуща-Водиці, музей авіації та музейна частина Київської фортеці /там якісь моделі - цікаво, ги/. А, так, квитки по 20 грн. здивували сміливістю, але попередня ціна в 10 грн. усе ж не виправдовувала себе.


p.s. А так працює мій саморобний розсіювач:


І Шикі:

VS.

Штибу пересвічений ніс при спалаху без розсіювача. Правда, доводиться ставити баланс білого 4200К.

Натепер Марк складає речення вправно: закінчень іще не вивчив, але наче є малий поступ у цьому, слів уживає до 5, час від часу може й більше, причину-наслідок створює /хоч і не завжди логічну, але-але/, підбирає слова, згадує тощо.
Оскільки я більше уваги приділяв практичним речам, то й Марк може не знати як розібрати-зібрати екскаватор-конструктор, зате знає який кухонний прилад для чого треба, ґґґ. Час би приділити увагу літерам, бо рахує він до 10 вже, хоч і вперто пропускаючи "три", ги.
Нарешті потроху призвичаюється до горщика, тобто до унітазу, бо таки там цікавіше, ніж на горщику, особливо тим, що видно що-куди /а це важливо, як я потім вичитав, ги - наочно, так би мовити/.
Ходить сам, лише у транспорті та через вулицю жваву беремо на руці.
Заохочуємо до самостійної їжі соняшниковим насінням та фігурною вермішеллю "Макфікі". Запавши на крекери підсунули літери /латинські, правда/, але без значного успіху, ги.
Та, він же чудово складає пазли /із 4 до 8 частинок/ і непогано дужає кубики.

p.s. Згадали за стаж і нарахування пенсії. Пошукали щодо стажу непрацюючої матері при догляді нею дитини - знайшли:
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.30073.0
Міркували про економіку:
Я: народила десятьох дітей що три роки кожного - отримала пенсійний стаж.
Дружина: народила 6 порічок - має щомісяця 5 тищ.
Я: народила десятьох - стала мільйонершею!

Під чергову річницю вінчання знову навернулося відро хлібопічки - протрималося, як і попереднє, близько півтора роки.
Вирішили змінити виробника - купили Panasonic SD-2501WTS. Як пер цю дебелину додому, звабився квіткою дружині, а поряд угледів змійку Рубіка за 15 грн.! Йа про неї мріяфф! Особливо мріяв про 15 грн. проти 150, ги.
Марк почав опановувати речення, слова повторює за нами всі, що трапляються. Вередує багато, штибу йому винні, ги.

Шикі теж казиться, бо більша, а хата-то не росте разом із нею, ґґґ. Виспиться до півночі й починає гасати та гратися не зібраними іграшками.

Шикі - цілком спокійна тварина, котра нікого не дряпає, вчасно ховає кігті, кусяється лише граючись і припиняє по команді, й полюбляє застрибнути на коліна господарям.
Але я вирішив зіпхнути її, а вона дещо злякалася...

ось.
І взагалі, Шикі - зразок вихованості!

Ну, й файна доволі, гиии.


А ще Марк почав говорити мама і папа, іноді тато, до вже завчених ам, да(й) і ня(а). Каже їх наполовину у справі, наполовину граючись, але нові слова теж намагається повторити. Розбалакується потроху, коротко.

І я нарешті приладнав на кухні релінги:

Хоча ми дещо прорахувалися по кількості поличок. Усе разом коштувало піцогривень /не беріть з’єднуючі муфти, котрі нічого не з’єднують!/. До речі, після заміни трьохрезеточного подовжувача на п’ятирезеточний, все одно поставив шестирезеточний, бо саме стільки в нас електроприладів, так.
І москітні сітки теж замовили, ги. І всього за 240 грн. з обміром і доставкою /по 150 грн. квадрат та 3 дні виконання, проти 120 грн. + 60 за обміри й доставку та 7 днів очікування/.

А ще я купив новий гаманець, і, переклавши картки та гроші, залишив його на мобільному телефоні до ранку - надвечір виявив розмагнічений проїзний квиток метра. Кажуть, на метро "Політехнічна" в кімнаті 113 /вхід окремий із вулиці/ мені відновлять утрачені невикористані поїздки.
p.s. Та, нарешті оновлю штанці. Чотири року тому це були БЕК Місто експериментальні за 230 грн., а тепер будуть БЕК Тактік за 450 грн., тому що місто надто глямурне, ги.